Не всі конфлікти на території нашої колишньої Батьківщини були такими швидкоплинними та відносно безкровними, як останній. Не у всіх них армія воювала проти іншої армії. Деякі з них тривали роками і відзначалися особливою жорстокістю. Серед них і Нагорно Карабахський.

З різною мірою інтенсивності конфлікт тривав з 1988 по 1994р., офіційно триває до сьогднішнього дня. Найбільш активно, бойові дії тривали приблизно з 1990 по 1993. На початкових стадіях Азербайджан мав більш-менш боєздатну і оснащену армію. Вірмени могли протиставити лише загони ополченців-добровольців, які не мали навіть стрілецької зброї, про важке озброєння взагалі мовчу. Починаючи з 1991 вірменам вдалося налагодити поставки зброї, що радикальним чином вплинуло на хід конфлікту.

На початку війни, в умовах нестачі зброї, вірменам вдалося налагодити випуск сяких-таких пістолетів автоматів ітд... Доводилось бачити декілька десятків, кожен з яких являє собою посуті унікальний експонат. Враховуючи, що зброя робилася зі всього що попаде під руку, різноманітність екземплярів подиву не викликає.

Трохи згодом навчилися робити зброю поважче. Ймовірно, вірмени просто знімали артсистеми з підбитої бронетехніки, і ставили на саморобне шассі. Інакше важко пояснити контраст в якості обробки ствола і шассі. Фотографії даних девайсів подані нижче. Можливо спеціалістам вдасться встановити по фото, який ствол члму належав.

Дана техніка являється експонатами "Музею Безвісті Пропавших" м. Степанакерт Нагорно-Карабахської Республіки. Фото зроблені в серпні 2008р.

Также посмотрите следующие фотообзоры:

85 мм пушка Д-44

полевая гаубица sFH.18

1cm Mörser 18

152-мм пушка Бр-2